VYNNITSIA

Vinnytsia (Ukrainian: Вінниця, Vinnytsya) (also known by other names) is a city located on the banks of the Southern Buh River, in central Ukraine. It is the administrative center of the Vinnytsia Oblast (province), as well as the administrative center of the surrounding Vinnytsky Raion (district) within the oblast. The city itself is also designated as its own separate raion within the oblast, and rests in the historic region of Podillia.

The current estimated population is 332,400 (as of 2004).

Since the end of World War II, Vinnytsia has been the home for a major Air force base, including an airfield, a hospital, arsenals, and other military installations. The Ukrainian Air Force Command has been based in Vinnytsia since 1992.

Vinnytsia is also known by a variety of other names, such as Vinnytsya, Vinnitsa (Russian: Винница) and Vinnica (Polish: Winnica). Some of these reflect names in foreign languages that have had historical influences on the city.

Vinnytsia is located about 260 km (160 mi) from the Ukrainian capital, Kiev (Kyiv), 429 km (267 mi) from the port city Odessa (Odesa), and 369 km (229 mi) from Lviv.

A long lasting warm summer with a sufficient quantity of moisture and a comparatively short winter is characteristic of Vinnytsia. The average temperature in January is -5.8 °C and 18.3 °C in July. The average annual precipitation is 638 mm.

Throughout the year, 6-9 days per year include snowstorms, 37-60 days of the year include mists during the cold period, and 3-5 days include thunder storms with hail.

Vinnytsia has been an important trade and political center since as early as the sixteenth century. More specifically, the city played a significant role during the Cossack wars as well as during World War II. Great Purge victims' graves were exhumed by the Germans in 1943.

Adolf Hitler sited his easternmost headquarters FHQ Wehrwolf near the town and spent a number of weeks there in 1942 and early 1943.

Constructions
TV Tower Vinnytsia
Baptist Church -- Vinnytsia is home to what is reportedly one of the largest Evangelical Church Buildings in all of Europe.
Afghan War Museum and Slavic War Memorial Park -- The Afghan War Museum is located in the red-brick bell tower. Exhibits include photos, letters and other artifacts representing Vinnytsia soldiers who fought in that war. The Memorial Park contains a large statue representing three different soldiers from WWII. An eternal flame burns in front of the statue.

Twin towns
Kielce, Poland.
Peterborough, England, United Kingdom.
Birmingham, United States.
Iaşi, Romania.
Rybnitsa, Moldova.
Bursa, Turkey.

 

Вінниця

Ві́нниця — місто на березі Південного Бугу, обласний центр Вінницької області з населенням понад 350 000 чоловік.

Місто Вінниця та його околиці розташовані в межах Волинсько-Подільського кристалічного масиву, прикритого четвертинними відкладеннями пісків, глин, вапняків та мергелів. Перемішуючись із залишками рослинного світу, вони утворили родючі чорноземні ґрунти. Фундамент цього масиву складається з найдавніших порід: гранітів, гнейсів, сієнітів, які в ряді місць виходять на поверхню та являють собою цінний будівельний матеріал.

Лежить місто на 49° пн.ш., тобто в середніх широтах, що визначає помірність її клімату. Для міста властиве тривале неспекотне, досить вологе літо та порівняно коротка несувора зима. Середня температура січня -5,8°С, липня +22,3°С. Річна кількість опадів 638 мм.

З несприятливих кліматичних явищ на території міста спостерігаються хуртовини (від 6 до 20 днів на рік), тумани в холодний період року (37-60 днів), грози з градом (3-5 днів). Тривалість світового дня коливається від 8 до 16,5 годин.

Заселені ці території були ще в давні часи. Із середини X століття тут поселились племена уличів і тиверців, що входили до складу Київської Русі. Згодом цей край відійшов до Галицько-Волинського князівства. Більше ста років тут панувала Золота Орда.

Після перемоги у 1362 році війська литовського князя Ольгерда над військом татар, Поділля потрапило під владу литовського князівства. Племінники князя Ольгерда — Федір і Костянтин Коріятовичі, почали будувати на цих землях міста-фортеці. Серед них була і Вінниця. Про це вперше згадується в документах 1363 року. Започаткування літопису Вінниці з 1363 року пов'язане з намаганням Великого Литовського князівства утвердити своє володарювання на Поділлі.

У 1565 році місто стає повітовим центром Брацлавського воєводства. Перший замок було споруджено на високому місці лівого берега. У 1558 році з метою підсилення захисту від ворогів була збудована нова фортеця на острові Кемпа.

В 1640 році Вінниця отримала Магдебурзьке право

7 липня 1648 року до Вінниці вступають частини військ Богдана Хмельницького на чолі з полковником Максимом Кривоносом і вона стає сотенним містом Кальницького полку

Героїчну сторінку в історію боротьби українського народу за незалежність вписали вінничани у березні 1651 року, коли у ході оборони міста 3-тисячним козацьким полком під проводом полковника Івана Богуна було вщент розгромлено 20-тисячне польське військо. У 1643 і 1653 рр. Вінницю відвідав Богдан Хмельницький, котрий після цієї перемоги сказав: «Тебе славний полковнику, не забуде народ ніколи». Протягом 1653—1667 рр. Вінниця була полковим містом гетьманської держави.

По другому розділу Польщі (1793 рік) Поділля і Брацлавщина відійшли до Російської імперії і утворили Подільську губернію. До західної частини губернії увійшло Подільське воєводство, в східну — Брацлавське. Вінниця стала губернським містом, але пізніше переведена в штат повітового міста (адміністративним центром губернії став Кам'янець-Подільський). У 1798 році в місті упроваджено «Городове положення».

Докладніше про цей час — стаття Вінниця на рубежі ХІХ—ХХ століть

Потужніше економічне зростання Вінниці зумовило спорудження 1871 року Києво — Балтської залізниці та відкриття залізничного сполучення Козятин-Здолбунів. За останні 40 років XIX століття Вінниця економічно зросла майже в три з половиною рази. З 1914 року місто стає адміністративним центром Подільської губернії.

Бурхливі події відбувались у Вінниці протягом 1917—1920 років. Владу утримували революційні комітети робітничих та солдатських депутатів, ставленики австро-угорських військ, денікінської армії. Між тим у готелі «Савой» тимчасово перебував Уряд Української Народної Республіки.

У 1923 році місто стає центром округу, а від 1931 року і до теперішнього часу — адміністративним центром утвореної Вінницької області.

Непоправних втрат зазнало місто в роки репресій комуністичного режиму. У передвоєнний період 1937-1941 року органами НКВД у Вінниці здійснювалися масові розстріли мирного населення. За результатами сучасних досліджень, вважається, що загальна кількість репресованих за цей період в Вінниці і області сягає близько 20 000 чоловік.

Спустошливої йому завдали й німецькі окупанти, які встановили у Вінниці особливий режим у зв'язку з розміщенням неподалік ставки «Вервольф». Під час війни 1941—1945 рр. кількість жителів із 100 тисяч скоротилась до 27 тис., із 50 промислових підприємств вціліло лише 10, повністю було зруйновано 1880 житлових будинків. Героїчними зусиллями вінничан та посланців інших регіонів країни наприкінці 1948 року майже цілком було відбудовано промисловість міста., а в дальші роки в обласному центрі потужно розвивались електронна, радіотехнічна та металообробна та інші галузі.

Транспорт

Залізничний вокзал
Автомобільні шляхи, в тому числі в самій Вінниці 365,5 км доріг, з яких 176,5 км - з асфальтобетонним покриттям, інші - із щебеневим
Аеропорт "Гавришівка", регулярні рейси не виконуються з 1993 року
Міський транспорт включає,

Трамвай,
Тролейбуси,
Автобуси,
Маршрутні таксі,
Транспортні та екскурсійні тури катерами річкою Півенний Буг.

Театри
Вінницький міський театр було збудовано 1910 року. З 1933 в місті працює постійна трупа, яка не переривала вистави навіть під час війни. Від 1986 року театр очолює Народний артист України В. Є. Селезньов. 28 жовтня 2004 музично-драматичний театр ім.М.Садовського отримав статус державного академічного театру.

Вінницький обласний театр ляльок "Золотий ключик" - один з найстаріших на Україні. Він був заснований в жовтні 1938 р. Майже 40 років театр очолював всесвітньо відомий лялькар, заслужений діяч мистецтв України Володимир Шестак. Вінницький театр ляльок - лауреат багатьох міжнародних, союзних та українських конкурсів. В 1999 році "Золотий ключик" започаткував Міжнародний фестиваль театрів ляльок "Подільська лялька".

Історико-культурні місця і пам'ятники

Вінницький обласний краєзнавчий музей
музей-садиба М.І.Пирогова;
літературно-меморіальний музей М.М.Коцюбинського;
Меморіальний комплекс Слави (1958р.);
пам’ятник М.І.Пирогову (1971р.);

Історична архітектура
Домініканський монастир, 1624. Дерев’яний, входив до складу оборонного комплексу Мури (комплекс укріплень XVII ст.). В 1760 році перебудований в цегляний костел. Монастир закрито в 1831 році. Збереглися: костел, печери і оборонна вежа. До 1991 року використовувався як зал органної музики. Нині - Свято-Преображенський собор на центральній вулиці міста.
Костел, 1760. Цегляний, прямокутний. Фасад в стилі барокко. Збереглися фрагменти настінного живопису XVIII ст.
Єзуїтський монастир, 1610-1617. Входив до складу оборонного комплексу Мури. На його території: костел, колегіум, келії. Нині - краєзнавчий музей і обласний архів.
Миколаївська церква, 1746. Дзвіниця, XIX ст. Дерев’яна, трьохглава. Під час реставрації 1970 року відновлені форма та основні конструкції, аркада-галерея. Споруда - один з кращих зразків народної архітектури. Поряд - відреставрована дзвіниця. Тепер - філіал краєзнавчого музею.
Садиба в П'ятничанах, XVIII ст. До комплексу входять споруди XVIII ст.: палац, флігель, павільйон. Розміщені в парку серед численних порід хвойних та листяних дерев.

Центральний міський парк

Вінницький міський парк ім.М.Горького є пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (площа 40 га). Важко уявити сьогодні місто без парку. Парк завжди чудовий в літньому, молодому вбранні зеленого листя і залитий золотим промінням весняного сонця, в сяйві іскристих наметів снігу, і в жовтогарячих кольорах красуні-осені. В Україні існують чимало куточків відпочинку, парків та міських садів, але одним з найкращих серед них є Вінницький. Це обличчя і посмішка міста, це організатор дозвілля, вихователь і виконавець багатьох інших функцій культурно-масових заходів міста. В період Великої Вітчизняної війни фашисти окупували Вінницю і майже все знищили, що побудували вінничани в рідному парку. 24 січня І945 року після звільнення міста від німецьке-фашистських загарбників парк оновлює свою роботу. Активна культурно-просвітницька робота парку, турбота про організацію відпочинку вінничан призвели до того, що в 1969 році наказом Міністерства культури УРСР парк став методичним центром 4 областей і отримав назву "Центральний". За змістовну культурно-масову, фізкультурно-оздоровчу роботу, рівень благоустрою парк неодноразово нагороджувався пам'ятними знаменами, вимпелами, дипломами, медалями і грамотами.

В 1986-89 р.р. парку присуджується Перехідний червоний прапор Міністерства культури СРСР, який довічно переданий парку. В 1986 році колектив парку нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради України до 50-річчя від дня заснування парку. Відмінно працює в парку Планетарій. Бажання спостерігати зоряне небо за будь-якої погоди приваблює багатьох вінничан та гостей міста. Протягом 40 років ансамбль "Мелодія" своїми виступами прикрашає всі загальноміські свята та урочистості. Гарною традицією стало святкування в парку народних гулянь та свят. Такі наприклад як: Весна Визволення, День Перемоги, День Конституції та ін. На території парку працює 40 об'єктів дозвілля: 21 атракціон та 19 ігрових автоматів.

Вінничанам багатьох поколінь пощастило, що мають в центрі міста неповторний зелений оазис, прекрасне місце відпочинку і розваг.

Міста-побратими
Кельце (Польща)
Пітерборо (Великобританія)
Бірмінгем (Алабама) (США)
Рибниця (Молдова)
Липецьк (Росія)
Бурса (Туреччина)

wikipedia.org