ODESSA

Odessa also spelled Odesa (Ukrainian: Одеса; Russian: Одесса; Greek: Οδησσός) is the administrative center of the Odessa Oblast (province) located in southern Ukraine. The city is a major seaport located on the shore of the Black Sea and the fourth largest city in Ukraine with a population of 1,029,000 (as of the 2001 census).[1]

From 1819–1858 Odessa was a free port. During the Soviet period it was the most important port of trade in the U.S.S.R. and a Soviet naval base. On January 1, 2000 the Quarantine Pier of Odessa trade sea port was declared a free port and free economic zone for a term of 25 years.

In the 19th century it was the fourth largest city of Imperial Russia, after Moscow, Saint Petersburg, and Warsaw.[2] Its historical architecture has a flavor more Mediterranean than Russian, having been heavily influenced by French and Italian styles.[citation needed]

Odessa is a warm water port, but of limited military value. Turkey's control of the Dardanelles and Bosphorus has enabled NATO to control water traffic between Odessa and the Mediterranean Sea. The city of Odessa hosts two important ports: Odessa itself and Yuzhny (also an internationally important oil terminal), situated in the city's suburbs. Another important port, Illichivs'k (or Ilyichyovsk), is located in the same oblast, to the south-west of Odessa. Together they represent a major transportation junction integrated with railways. Odessa's oil- and chemical-processing facilities are connected to Russia's and EU's respective networks by strategic pipelines.

An ancient Greek colony, Olbía, had once occupied the site of Odessa. Numerous monuments of antiquity confirm links between this territory and the Eastern Mediterranean. In the Middle Ages these lands were a part of the Kievan Rus, the Golden Horde, the Grand Duchy of Lithuania, the Crimean Khanate and the Ottoman Empire. Yedisan Tatars traded there in the 14th century. In the course of Russian–Turkish wars these lands were captured by Russia at the end of the 18th century.[3]

In the 15th century AD, nomadic tribes of the Nogays under the suzerainty of the Khanate of Crimea inhabited what is now the Odessa region. During the reign of Khan Haci I Giray, the Khanate was endangered by the Golden Horde and the Ottoman Turks and, in search of allies, the khan agreed to cede the area to the Grand Duchy of Lithuania.

The site of present-day Odessa was then a town known as Khadjibey (also spelled as Khadjibei, Khadzhibei, Hacıbey, Hocabey or Gadzhibei; Lithuanian: Chadžibėjus; Crimean Tatar: Hacıbey) and was part of the Dykra region. However, the area was only sparsely populated with Turkic tribes and consisted mostly of unpopulated steppes.

Khadjibey came under direct control of the Ottoman Empire after 1529 and was part of a region known as Yedisan and was administered in the Ottoman Silistra (Özi) Province. In the mid-18th century, the Ottomans rebuilt a fortress at Khadjibey (Also was known Hocabey), which was named Yeni Dünya. Hocabey was a sanjak centre of Silistre Province.

During the Russo-Turkish War of 1787–1792, on 25 September 1789, a detachment of Russian forces under Ivan Gudovich took Khadjibey and Yeni Dünya for the Russian Empire. One part of the troops was under command of a Spaniard in Russian service, Major General José de Ribas (known in Russia as Osip Mikhailovich Deribas) and the main street in Odessa today, Deribasovskaya Street, is named after him. Russia formally gained possession of the area as a result of the Treaty of Jassy (Iaşi) in 1792 and it became a part of the so-called Novorossiya ("New Russia").
The city was officially founded in 1794 as a Russian naval fortress on the ruins of Khadjibey and renamed Odessa by January 1795, when its new name was first mentioned in official correspondence. Neither the origin of the new name nor reasons for renaming are known, though etymologies and anecdotes abound. According to one of the stories, when someone suggested Odessos as a name for the new Russian port, Catherine II said that all names in the South of the Empire were already 'masculine,' and didn't want yet another one, so she decided to change it to more 'feminine' Odessa. This anecdote is highly dubious, because there were at least two cities (Eupatoria and Theodosia) whose names sound 'feminine' for a Russian; besides, the Czarina was not a native Russian speaker, and finally, all cities are feminine in Greek (as well as in Latin). Another legend derives the name 'Odessa' from the word-play: in French (which was then the language spoken at the Russian court), 'plenty of water' is assez d'eau; if said backwards, it sounds similar to that of the Greek colony's name (and water-related pun makes perfect sense, because Odessa, though situated next to the huge body of water, has limited fresh water supply). Regardless, a link with the name of the ancient Greek colony persists, so there might be some truth in the oral tradition.

The new city quickly became a major success. Its early growth owed much to the work of the Duc de Richelieu, who served as the city's governor between 1803–1814. Having fled the French Revolution, he had served in Catherine's army against the Turks. He is credited with designing the city and organizing its amenities and infrastructure, and is considered one of the founding fathers of Odessa, together with another Frenchman, Count Louis Alexandre Andrault de Langeron, who succeeded him in office. Richelieu is commemorated by a bronze statue, unveiled in 1828 to a design by Ivan Martos.

In 1819 the city was made a free port, a status it retained until 1859. It became home to an extremely diverse population of Russians, Ukrainians, Jews, Romanians, Greeks, Bulgarians, Albanians, Armenians, Italians, Frenchmen, Germans and traders representing many other nationalities (hence numerous 'ethnic' names on the city's map, e.g., Frantsuszkiy (French) and Italianskiy (Italian) Boulevards, Grecheskaya (Greek), Evreyskaya (Jewish), Arnautskaya (Albanian) Streets). Its cosmopolitan nature was documented by the great Russian poet Alexander Pushkin, who lived in internal exile in Odessa between 1823–1824. In his letters he wrote that Odessa was a city where "you can smell Europe. French is spoken and there are European papers and magazines to read". Odessa's growth was interrupted by the Crimean War of 1853–1856, during which it was bombarded by British and French naval forces. It soon recovered and the growth in trade made Odessa Russia's largest grain-exporting port. In 1866 the city was linked by rail with Kiev and Kharkiv as well as Iaşi, Romania.

The city became the home of a large Jewish community during the 19th century, and by 1897 Jews were estimated to comprise some 37% of the population. They were, however, repeatedly subjected to severe persecution. Pogroms were carried out in 1821, 1859, 1871, 1881, and 1905. Many Odessan Jews fled abroad, particularly to Palestine after 1882, and the city became an important base of support for Zionism.

In 1905 Odessa was the site of a workers' uprising supported by the crew of the Russian battleship Potemkin (also see Battleship Potemkin uprising) and Lenin's Iskra. Sergei Eisenstein's famous motion picture The Battleship Potemkin commemorated the uprising and included a scene where hundreds of Odessan citizens were murdered on the great stone staircase (now popularly known as the "Potemkin Steps"), in one of the most famous scenes in motion picture history. At the top of the steps, which lead down to the port, stands a statue of the Duc de Richelieu. The actual massacre took place in streets nearby, not on the steps themselves, but the movie caused many to visit Odessa to see the site of the "slaughter". The "Odessa Steps" continue to be a tourist attraction in Odessa. The film was made at Odessa's Cinema Factory, one of the oldest cinema studios in the former Soviet Union.

Following the Bolshevik Revolution in 1917 during World War I, Odessa was occupied by several groups, including the Ukrainian Tsentral'na Rada, the French Army, the Red Army and the White Army. Finally, in 1920, the Red Army took control of Odessa and united it with the Ukrainian SSR, which later became part of the USSR.

The people of Odessa suffered from a famine that occurred in 1921–1922 as a result of the Civil war. During World War II Odessa was occupied by Romanian and German forces from 1941–1944. The city suffered severe damage and many casualties.

Following the Siege of Odessa, and the Axis occupation, approximately 60,000 Odessans (mostly Jews) were either massacred or deported. Many parts of Odessa were damaged during its siege and recapture on 10 April 1944, when the city was finally liberated by the Red Army. It was one of the first four Soviet cities to be awarded the title of "Hero City" in 1945.

During the 1960s and 1970s the city grew tremendously. Nevertheless, the majority of Odessa's Jews emigrated to Israel, the United States and other Western countries between the 1970s and 1990s. Domestic migration of Odessan middle and upper classes to Moscow and Leningrad that offered even greater opportunities for career advancement, also occurred on a large scale. But the city grew rapidly by filling the void with new rural migrants elsewhere from Ukraine and industrial professionals invited from all over the Soviet Union.

Despite being part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic, the city preserved and somewhat reinforced its unique cosmopolitan mix of Russian/Ukrainian/Mediterranean culture and a predominantly Russophone environment with a uniquely accented dialect of Russian spoken in the city. The city's Russian, Ukrainian, Greek, Armenian, Moldovan, Bulgarian, and Jewish communities have influenced different aspects of Odessa life.

In 1991, after the collapse of Communism, the city became part of newly independent Ukraine. Today Odessa is a city of more than 1 million people. The city's industries include shipbuilding, oil refining, chemicals, metalworking and food processing. Odessa is also a Ukrainian naval base and home to a fishing fleet. It is also known for its huge outdoor market, the Seventh-Kilometer Market, the biggest market of the kind in Europe.

While Odessa is the administrative center of the Odessa Oblast (province), the city is the capital of the Odessa City Municipality. However, Odessa is a city of oblast subordinance, thus being subject directly to the oblast authorities rather to the Odessa City Municipality housed in the city itself.

The territory of Odessa is divided into four administrative raions (districts):

Kyivskyi Raion (Ukrainian: Київський район)
Malynovskyi Raion (Ukrainian: Малиновський район)
Prymorskyi Raion (Ukrainian: Приморський район)
Suvorovskyi Raion (Ukrainian: Суворовський район)
In addition, every raion has its own administration, subordinate to the Odessa City Council, and with limited responsibilities.

Odessa is situated (46°28′N, 30°44′E) on terraced hills overlooking a small harbor, approximately 31 km (19 mi.) north of the estuary of the Dniester river and some 443 km (275 mi) south of the Ukrainian capital Kiev. The city has a mild and dry climate with average temperatures in January of -2 °C (29 °F), and July of 22 °C (72 °F). It averages only 350 mm (14 in) of precipitation annually.

The primary language spoken is Russian, with Ukrainian being less common despite its being an official language in Ukraine. The city is a mix of many nationalities and ethnic groups, including Ukrainians, Russians, Greeks, Jews, Moldovans, Bulgarians, Armenians, Georgians, Germans, Koreans, and many others.

Attractions
Odessa Opera and Ballet Theater
Tolstoy Palace
Vorontsov Palace
Novikov Palace (Local Lore)
Potocki Palace (Fine Arts museum)
Gagarin Palace(Literary museum)
Catacombs and Museum of Partisan Glory
Roerich museum
Odessa Numismatics Museum
Jewish Heritage museum
Uspensky (Assumption) Cathedral

The first car in Russia, a Mercedes-Benz belonging to V. Navrotsky, came to Odessa from France in 1891. He was a popular city publisher of the newspaper The Odessa Leaf. The city public transit in Odessa is currently represented by trams[4] (streetcars), trolleybuses, buses and fixed-route taxis (marshrutkas). Odessa also has a cable car, cable-way, and recreational ferry service. Odessa International Airport is served by major airline carriers, including Aerosvit, Ukraine International, Austrian Airlines, El Al, and Turkey Airlines. These and other airlines provide flights to numerous locations in Europe and Asia. Passenger trains connect Odessa with Warsaw, Prague, Bratislava, Vienna, Berlin, Moscow, St.-Petersburg, the cities of Ukraine and many other cities of the former USSR. Intercity bus services are available from Odessa to many cities in Germany (Berlin, Hamburg and Munich), Greece (Thessaloniki and Athens), Bulgaria (Varna and Sofia) and several cities of Ukraine and Europe.

Passenger ships and ferries connect Odessa with Istanbul, Haifa, and Varna.

 

Одеса

Оде́са — місто на чорноморському узбережжі України, найбільший морський порт в країні, місто обласного значення, центр Одеської області. До 1795 року мало назву Хаджибе́й[2]. Перша згадка про Хаджибей датується 1415 роком.

Місто є п'ятим в країні за кількістю мешканців (1 080 270 на 2007 рік).

Порт на Чорному морі. Залізничний вузол. Вузол автошляхів (E58, E87, E95, E581). Машинобудівна (верстатобудування, виробництво підйомно-транспортного, холодильного, медичного, торгового, поліграфічного та іншого обладнання, обчислювальних машин та ін.), хімічна, нафтопереробна, хіміко-фармацевтична, харчова, легка промисловість. 20 вузів, 7 театрів. Музеї: архітектурний, художній, літературний, мистецтв, Морського флоту, нумізматики, історико-краєзнавчий, музей Олександра Пушкіна.

У центральній частині міста — ансамбль будівель епохи класицизму з пам'ятником А. Е. Рішельє і Потьомкінськими сходами (1826—1841). У стилі класицизму палаци Воронцова, Потоцького, Наришкіної, Стара біржа, шпиталь. У стилі вікторіанської готики палац Бжозовського ("Шахський палац"). У межах Одеси та її околицях — кліматичні та бальнеологічні курорти.

Одеса є найбільшим морським портом України, в якому перевантажують зерно, цукор, вугілля, нафтопродукти, цемент, метали, джут, древину, продукцію машинобудівельної промисловості. Великий залізничий вузол. Основні галузі промисловості — це переробка нафти, машинобудування, суднобудування і судноремонт, харчова і алкогольна промисловість, деревообробна і хімічна промисловість. Промтоварний ринок «7-й кілометр» в Одесі (офіційно «Авангард») є найбільшим торговим комплексом в Східній Європі.

В Одесі знаходяться славнозвісні Потьомкінські сходи, що мають 192 сходинки. Вони були збудовані князем Воронцовим, генерал-губернатором Новоросії, Бесарабії та Кавказу, який зробив великий внесок у розвиток міста. Сходи коштували йому 800 тис. рублів та були подарунком на день народження його дружині, Єлизаветі Ксавер'ївні, на той час — першій красуні міста. У радянські часи сходи були перейменовані у пам'ять повстання на броненосці "Потьомкін" у 1905 році (до революції сходи називалися Рішельєвскими). Будівництво цих величних сходів тривало з 1837 до 1841 року. Автором проекту був архітектор Франц Боффо, який ретельно розробив пропорції споруди.

Приїхавши до порту та піднявшись Потьомкінськими сходами, ви вийдете на Приморський бульвар — найкрасивіший у місті. Звідси добре видна панорама порту. Уздовж всього бульвару тягнуться прекрасні архітектурні ансамблі. Там знаходиться пам'ятник російському поетові О. С. Пушкіну. Приморський бульвар — це улюблене місце прогулянок мешканців міста і гостей. Великий масив займає Центральний парк культури і відпочинку ім. Т. Г. Шевченка, колишній Олександрівський парк. У парку споружено пам'ятник Невідомому матросові. Вічно палаючий вогонь у його підніжжя нагадує людям про великий подвиг захисників Одеси під час Другої світової війни.

Не меншою визначною пам'яткою міста є вулиця Дерібасівська, названа так на честь засновника міста Осипа Дерібаса (Хосе де Рібас), а також примикаюча до неї Грецька площа. В даний час більша частина вулиці і площа — пішохідні, і разом з примикаючим Міським Садом є одними з найулюбленіших місць відпочинку і прогулянок мешканців і гостей міста. Там є численні ресторани, бари, крамниці та готелі. Життя на цій вулиці рідко завмирає навіть вночі. Міський Сад традиційно є місцем зустрічі та виставки-продажу одеських художників.

Одеський клімат відрізняється м'якістю та великою кількістю сонячних днів. Влітку, завдяки бризам, навіть в спекотні дні тут комфортніше ніж у прилеглих степах. Цілющі грязі лиманів і мінеральні джерела приваблюють до Одеси багато відпочиваючих. Курортна зона Одеси простягнулася на десятки кілометрів вздовж берега Чорного моря. Один із найпопулярніших курортно-розважальних районів Одеси - це Аркадія. На його території розташовані санаторії, будинки відпочинку, а також водолікарня, курортна поліклініка, туристична база, готелі і численні ресторани, нічні клуби та інші розважальні заклади, що працюють у теплу пору року 24 години на добу. По всьому узбережжю Одеси розташувалися пляжі: Лузанівка, Ланжерон, Отрада, Дельфін, Аркадія, група пляжів Великого Фонтану, Чорноморка, а також безліч пляжів санаторіїв і будинків відпочинку. Знаменитий пляж «Золотий берег», парк, величезний буковий гай знаходяться в мальовничому районі станцій Великого Фонтана. 4 червня 2005 року поруч з пляжем «Ланжерон» відкрився найбільший у країні дельфінарій.

Помітне місце в культурному житті міста займає Державний академічний театр опери та балету. Його будівля, зведена у 1884—1887 роках, є одною з найкрасивіших у Європі архітектурних споруд. Його портал прикрашають скульптурні групи, що алегорично зображують Комедію та Трагедію. Відвідування цього театру залишає незабутнє враження. Театр є відомим своєю історією. У ньому бували видатні письменники і композитори, на його сцені виступали великі співаки Шаляпін, Карузо, Собінов, танцювала Ісідора Дункан. Також в Одесі є театри: Музичної комедії, Драматичний театр ім. Іванова, Український театр ім. В. Василька, Філармонія, "Дім клоунів", Театр ляльок та інші.

При відвідуванні Одеси варто побувати в музеях: Археологічному, Західного і Східного мистецтва, Літературному, Військово-Морському, Художньому, Одеському музеї О. С. Пушкіна, Одеському музеї нумізматики та інших

Міста-побратими
Александрія, Балтимор, Валенсія, Ванкувер, Варна, Генуя, Єреван, Йокогама,Калькутта, Кишинів,Констанца, Ліверпуль, Лодзь, Марсель, Нікосія, Оулу, Пірей, Регенсбург, Сегед, Спліт, Стамбул, Тріполі, Хайфа, Ціндао, Санкт-Петербург.

wikipedia.org