KHARKIV
Kharkiv or Kharkov (Ukrainian: Харків, Russian: Харьков) is the second largest city in Ukraine. It is the administrative center of the Kharkiv Oblast (province), as well as the administrative center of the surrounding Kharkivskyi Raion (district) within the oblast. The city is located in the northeast of the country at around 49°54′60″N, 36°18′60″E.
Kharkiv is one of the main industrial, cultural and educational centres of Ukraine. Its industry specializes mostly in arms production and machinery. There are hundreds of industrial companies in the city. Among them are world famous giants like the Morozov Design Bureau and the Malyshev Tank Factory, leaders in tank production since the 1930s; Hartron (aerospace and nuclear electronics); and the Turboatom turbines producer.
There is also an underground rapid-transit system (metro) with about 35 km of track and 28 stations. A well-known landmark of Kharkiv is the Freedom Square (Ploshcha Svobody), which is currently the third largest city square in Europe, and the 7th largest square in the world.
Kharkiv is located in the northeastern region of Ukraine at around 49°54′60″N, 36°18′60″E. Historically, Kharkiv lies in the Sloboda Ukraine region (Slobozhanshchyna), in which it is considered the main city. The city rests at the confluence of the Kharkiv, Lopan, and Udy Rivers, where they flow into the Seversky Donets watershed.
Kharkiv's climate is moderate continental: cold and snowy winters, and hot summers. The seasonal average temperatures are not too cold in winter, not too hot in summer (-6.9°C in January, and 20.3°C in July). The average rainfall totals 513 millimetres per year, with the most in June and July.
Archeological evidence discovered in the area of present-day Kharkiv indicates that a local population has existed in that area since the 2nd millennium BC. Cultural artifacts date back to the Bronze Age, as well as those of later Scythian and Sarmatian settlers. There is also evidence that the Chernyakhov culture flourished in the area from the 2nd to the 6th century.
Founded in the middle of 17th century, the city has had a university since 1805. During the early years of the Soviet Union, Kharkiv was the capital of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (from 1917–1934).
In the early 1930s, the Ukrainian famine (Holodomor) drove many people off the land into the cities, to Kharkiv in particular, in search of food. Some of them died and were secretly buried in one of the city's cemeteries. During April and May 1940 about 3,800 Polish prisoners of Starobelsk camp were murdered in the Kharkiv NKVD building, later buried in Pyatykhatky forest (part of the Katyn massacre).[3]
During World War II, Kharkiv was the site of several military engagements. The city was captured by Nazi Germany and its military allies, recaptured by the Red Army, captured a second time by the Nazis and then finally liberated on August 23, 1943. Seventy percent of the city was destroyed and tens of thousands of the inhabitants were killed. It is mentioned that Kharkiv was the most populated city in the Soviet Union occupied by Nazis, since in the years preceding World War II, Kiev was the smaller of the two by population.
Between December 1941 through January 1942, an estimated 30,000 people (mostly Jewish) were killed by the Nazis. They were laid to rest in one of the largest mass graves that is known as Drobitsky Yar.
During World War II, four battles took place for control of the city:
Battle for Kharkov
Struggle for Kharkov
Kharkov offensive operation
Operation Polkovodets Rumyantsev
Before the occupation, Kharkiv's tank industries were evacuated to the Urals
with all their equipment, and became the heart of Red Army's tank programs
(particularly, producing the legendary T-34 tank earlier designed in Kharkiv).
These enterprises were returned after the war, and still continue to produce
some of the world's best tanks.
While Kharkiv is the administrative center of the Kharkiv Oblast (province), the city affairs are managed by the Kharkiv City Municipality. Kharkiv is a city of oblast subordinance.
The territory of Kharkiv is divided into 9 administrative raions (districts):
Dzerzhynsky (Ukrainian: Дзержинський район)
Zhovtnevy (Ukrainian: Жовтневий район)
Kyivsky (Ukrainian: Київський район)
Kominternіvsky (Ukrainian: Комінтернівський район)
Leninsky (Ukrainian: Ленінський район)
Moskovsky (Ukrainian: Московський район)
Frunzensky (Ukrainian: Фрунзенський район)
Ordzhonikidzevsky (Ukrainian: Орджонікідзевський район)
Chervonozavodsky (Ukrainian: Червонозаводський район)
According to the 1989 Soviet Union Census, the population of the city was 1,593,970. In 1991, the population decreased to 1,510,200, including 1,494,200 permanent city residents.[4] Kharkiv is currently the second-largest city in Ukraine after the capital, Kiev.[1]
The nationality structure of Kharkiv as of the 1989 census is: Ukrainians – 50.38 %, Russians – 43.63 %, Jews – 3 %, Belarusians – 0.75 %, and all others (more than 25 minorities) – 2.24 %.[4]
Kharkiv's city residents are primarily Russophone.
During the Soviet Union times Kharkiv was the capital of industrial production in Ukraine and one of the largest centers of industry and commerce in the USSR. After the collapse of the Soviet Union the largely defense systems oriented industrial production of the city decreased significantly. In the early 2000s the industry started to recover and adapt to civil needs. Now there are more than 380 industrial enterprises concentrated in the city, which have a total number of 150 000 employees. The enterprises form machine-building, electrotechnical, instrument-making, and energy complexes.
State-owned industrial giants, such as Turboatom[5] and Elektrotyazhmash[6]
occupy 17% of the heavy power equipment construction (e.g., turbines) market
worldwide. Multipurpose aircraft are produced by Kharkov aircraft manufacturing
plant of Antonov. Malyshev factory produces today not only armoured fighting
vehicles, but also harvesters. Hartron[7] is the leading designer of space
and commercial control systems in Ukraine and the CIS.
Kharkiv is one of the most prolific centers of higher education and research of Eastern Europe. The city has 13 national universities and numerous professional, technical and private higher education institutions, offering students a wide range of disciplines. Kharkiv National University (12,000 students), National Technical University “KhPI” (10,000 students) are the leading universities in Ukraine. A total number of 150,000 students attend the universities and other institutions of higher education in Kharkiv. About 9,000 foreign students from 96 countries study in the city. More than 17,000 faculty and research stuff are employed in the institutions of higher education in Kharkiv.
The city has a high concentration of research institutions, which are independent or loosely connected with the universities. Among them are three national science centers: Kharkіv Institute of Physics and Technology,[8] Institute of Metrology,[9] Institute for Experimental and Clinical Veterinary Medicine and 20 national research institutions of the National Academy of Science of Ukraine, such as Institute for Low Temperature Physics and Engineering.[10] A total number of 26,000 scientists are working in research and development.
In addition to the libraries affiliated with the various universities and research institutions, the Kharkiv State Scientific V. Korolenko-library[11] is a major research library.
Kharkiv has 212 schools. Among them are 10 lyceums and 20 gymnasiums.
Of the many attractions of the Kharkiv city are the: Gosprom building, Memorial Complex, Freedom Square, Taras Shevchenko Monument, Mirror Stream, Uspensky Cathedral, Militia Museum, Pokrova Cathedral, T. Shevchenko Gardens, Kharkiv's funicular, Blahovishensky (The Annunciation) Cathedral, Children's narrow-gauge railroad, Building on Sumska Street №6, and many more.
Sport
Kharkiv is Ukraine's second largest city and as in the whole country sports
are taken seriously. The most popular sport is football. The city has two
clubs playing in the Ukrainian Premier League, one in the Persha Liha and
one in Druha Liha B.
Metalist Kharkiv, which plays at the Metalist Stadium
FC Kharkiv, which plays at the Metalist Stadium
FC Helios Kharkiv, which plays at the Dynamo Stadium
FC Arsenal Kharkiv, which plays at the Arsenal-Bavariya Stadium
The city of Kharkiv is one of the largest transportation centers in Ukraine, which is connected to numerous cities of the world by air, rail and road traffic. The city has many transportation methods, including: public transport, taxis, railways, and air traffic.
Being an important transportation center of Ukraine, Kharkiv itself contains many different transportation methods. Kharkiv's Metro is the city's rapid transit system, which includes three different lines with 28 stations in total.[13] The Kharkiv buses carry about 12 million passengers annually.
Various public transportation methods in the city are: Buses (12 million
passengers annually), Kharkiv Metro, trolleybuses, tramways (which celebrated
100 years of service in 2006), and marshrutkas (private minibuses).
The first railway connection of Kharkiv was opened in 1869. The first train
to arrive in Kharkiv came from the north on May 22, 1869, and on June 6, 1869,
traffic was opened on the Kursk-Kharkiv-Azov line. Kharkiv's passenger railway
station was reconstructed and expanded in 1901, to be later destroyed in the
Second World War. A new railway station was built in 1952.
Various railway transportation methods available in the city are the: Railway trains, and elektrichkas (regional electric trains).
Kharkiv is served by an international airport which used to have about 200 flights a day, almost all of them being passenger flights. The Kharkiv Osnova International Airport was only recently granted international status. The airport itself is not big and is situated within the city boundaries, south from the city centre. Flights to Kiev and Moscow are available on a daily basis. There are regular flights to Vienna and Istanbul, and several other destinations. Charter flights are also available. The former largest carrier of the Kharkiv Airport - Aeromost-Kharkiv - is not serving any regular destinations as of 2007.
The Kharkiv North Airport is a factory airfield and was a major production facility for Tupolev.
There are speculations on building a new airport on the border with Russia, that would serve both Kharkiv and Russian city of Belgorod.
Kharkiv is currently twinned with:
Bologna, Italy
Lille, France
Nürnberg, Germany
Poznań, Poland
Cincinnati, United States
Tianjin, China
Bangalore, India
Харків
Ха́рків — місто на північному сході України, адміністративний центр Харківської області. Населення — 1 463,2 тис. осіб, площа міста — 306 км². Друге за кількістю населення місто України, у 1918 р. декілька місяців — столиця радянської Донецько-Криворізької республіки у складі РРФСР, з грудня 1917 по січень 1918 і з грудня 1919 по червень 1934 рр. — перша столиця УРСР.
Великий науковий, культурний, промисловий і транспортний центр України, був
третім за розмірами індустріальним центром в СРСР після Москви та Ленінграда.
60 науково-дослідних інститутів, 30 вищих навчальних закладів, 8 музеїв, міська
картинна галерея, 7 театрів, 80 бібліотек.
Найвищий пункт над рівнем моря 120 м (Лісопарк), найнижчий — 94 (Новоселівка). З погляду рельєфу Харків ділиться на чотири низовинні і чотири підвищені райони. Стік річок творить улоговину, висунену з північного заходу на південний схід між Середньоруською височиною і Донецькою низовиною. Височини Харкова, переважно піщані, донедавна були вкриті сосновими і березовими лісами (Холодна гора, височина на північ від Лопані).
Харків розташований на вододільному підвищенні і в долині річок (Харків, Лопань, Уди); на території сучасного Харкова ці невеликі річки сходяться і вливаються (через Уди) до Дінця.
Первісно долини річок на території нинішнього Харкова були заболочені, улітку деякі висихали до малих потоків (Нетеча, Немишль).
Територія сучасного Харкова покриває 300 км² й адміністративно ділиться на 9 районів: Дзержинський, Жовтневий, Київський, Комінтернівський, Ленінський, Московський, Фрунзенський, Орджонікідзевський і Червонозаводський. Проте, донедавна зберігалися старі назви «сторін», поселень і слобідок, що були поступово включені до Харкова: Поділ, Залопань, Захарків, Клочківська Слобідка, Павлівка, Кінний базар, пустиня Аравія, Основа, Панасівка, Довголівка, Заїківка, Велика Гончарівка, Мала Гончарівка, Журавлівка, Верещаківка, Іванівка, Петінка, Москалівка, Нова Баварія, станція Безлюдівка та інші.
Довжина Харкова[1]:
з півночі на південь — 24,3 км
з заходу на схід — 25,2 км
Помірно-континентальний: зима холодна і сніжна, але мінлива, літо — гаряче.
Середня температура року — + 6,9 Ц. (у січні — 6,9, у липні + 20,3). Середня
кількість опадів за рік 513 мм, найбільша в червні й липні. В самому місті
і в підміських околицях клімат м'якший, ніж на прилеглій північній території,
і тому придатний для городництва і садівництва, включно з виноградарством.
Назва міста Харків походить найправдоподібніше від р. Харків. З початку 17 ст. Харківщина належала до Московської держави, але до 1650 р. тут не було осілого населення. Московські царі розсилали сторожу й розвідувальні групи з служилих людей, будували укріплення й оборонні лінії проти кримських татар та ногайців: «білгородська», «ізюмська» та «українська» лінії.
Після революції 1917 — 20 рр. чисельність мешканців X. постійно зростала. За переписом 1926, місто мало 417 000 осіб (третє місце після Києва й Одеси) й українці стали в ньому відносною більшістю (38,3 %), росіян натоді було 38 %, євреїв 19,5 % (відсотки на 1897 p.: 29,2, 60,0, 6,1). Тенденція до зростання кількості мешканців виразно помітна і за 1930-х pp., головним чином через приплив із сіл; 1939 X. мав 833 000 мешканців. За німецької окупації кількість населення впала через мобілізацію до армії, масове вивезення на роботи за кордон та шукання притулку на провінції, і в 1942 — 43 рр. його лишилося 160 — 180 000. Після 1944 р. населення міста почало швидко зростати. Перепис 1959 р. подає у X. 953 000 осіб. Значна частина його — пром. робітники, службовці, працівники на будівництві, транспорті, у торгівлі, освіті й установах охорони здоров'я. Поділ за національністю: українців 48 %, росіян — 40 %, євреїв — 9 %.
X. один з найбільших пром. центрів України й колишнього СРСР, третій після Москви і Ленінграду центр машинобудування. Тут є великі машинобудів. і металообробні зав., також підприємства енергетичного машинобудування та електротехнічної промисловості (45 % всієї продукції м.): Харківський тракторний зав., Харківський зав. транспортного машинобудування (випускає магістральні тепловози), Харківський електротехнічний зав. (генератори для парових і гідравлічних турбін), Харківський зав. «Серп і Молот» (двигуни до зернових комбайнів), верстатобудів., авіаційний, велосипедний заводи, «Турбоатом», «Електроважмаш», «Південкабель», Завод імені Малишева тощо. Працюють підприємства хім. промисловості (заводи пластичних мас, мед. пластмас, хім. реактивів, лакофарбові, фармацевтичні й ін.), деревообробної, будів. матеріалів, меблів; розвинута поліграфічна промисловість, харч. (кондитерська фабрика «Харків'янка», Харківська бісквітна фабрика, 2 броварні, жировий комбінат, 2 м'ясокомбінати тощо), парфумерно-косметична фабрика, Харківський ювелірний завод. З легкої промисловості найбільш розвинена швейна, трикотажна, шкіряно-взуттєва (X. мав найбільшу фабрику в колишній УРСР), канатний завод. Кількість пром. робітників на 1961 р. перевищувала 350 000, у 1980 р. доходить до півмільйона.
X. є другим після Києва культурним центром України. Низка установ веде свій поч. з дорев. часів, інші — з часу, коли X. був столицею УРСР, а деякі засновані, реорганізовані чи відновлені після Другої світової війни. Внаслідок різних реформ X. мав (1979) 21 ВНЗ з понад 130 000 студентів. Серед вищих шкіл найважливіші: Харківський національний університет імені В.Каразіна, Харківський політехнічний інститут, Харківський національний економічний університет, Харківський державний медичний університет, Національна юридична академія ім. Я.Мудрого, Харківська державна академія культури, Національний фармацевтичний університет, Національний аерокосмічний університет тощо; діє ряд інженерно-екон. ВНЗ: академія зал. транспорту, університет будівництва і архітектури, автомобільно-дорожній університет, зооветеринарна академія, Харківський національний університет радіоелектроніки, академія міського господарства; 1923 — 63 працювала держ. консерваторія. У X. є 38 сер. спеціалізованих осв. закладів і 40 проф.-техн. шкіл; понад 50 н.-д. інститутів при високих школах або у відомстві Імін-в, 6 н.-д. інститутів АН УРСР (Харківський Наук. Центр АН). З поч. 30-их pp., а особливо після війни посилена русифікація усіх ступенів освіти у X., як також ін. культ.-осв. установ.
З наук. установ діють Харківська астрономічна обсерваторія, Харківське матем. товариство, ряд бібліотек і музеїв. До найбільших бібліотек належать: Харківська публічна бібліотека ім. Короленка, Наук. бібліотека Харк. Університету, Харківська держ. наук. мед. бібліотека, обл. держ. архів; з музеїв найбільші: Харківський історичний музей, художній, літературний і музей природи. Працює 6 проф. театрів, з яких мають звання акад.: Харк. театр опери і балету ім. Лисенка, Харківський держ. укр. драматичний театр ім. Шевченка, рос. драматичний театр ім. Пушкіна; діють ще Театр юного глядача, Харківський укр. театр музичної комедії і театр ляльок; працює обл. філармонія, 14 кінотеатрів. 1963 р. відкрито велику кіноконцертну залу «Україна», а 1974 р. — новий цирк. У X. діють Палаци спорту «Ювілейний», «Локомотив», палац водних видів спорту «Акварена», 32 стадіони (серед них «Металіст», «Динамо», «Спартак», «Арсенал-Баварія» та ін.), дитяча залізниця «Мала південна».
У 1920 — 30-их pp. з'являлася низка респ. газ. і журн. Виходили: «Соціалістична Харківщина» (з 1934), «Ленінська зміна» (1938), «Красное знамя» (1958); досі виходять «Вечірній X.» (з 1963 українською мовою, з 1983 укр. і рос.), «Время», «Слобідський край», літ. місячник «Прапор», діє видавництво тієї ж назви; працювала Книжкова Палата УРСР, наразі діють книжкова фабрика «Глобус» та книжкова фабрика ім. Фрунзе. Передавалися дві програми телебачення — союзна і респ. та область (на останній матеріали передавались укр. та рос. мовами); 1979 збудовано нову телевізійну станцію. На сьогодні діють 7 місцевих телеканалів: «АТВК», «ОТБ», «7 канал», «Simon», «Фора», «Фаворит», «Р1».
У X. є ряд пам'ятників: крім звич. сов., Т. Шевченкові (1935, скульптор М. Манізер, архітектор І. Лангбард), М. Коцюбинському (проект Н. Рябініна, 1957), з давніших В. Каразіну (1906), М. Гоголеві (1909), пам'ятний знак воїнам УПА, пам'ятник репресованим кобзарям та ін. Зі старих будів. пам'яток збереглися Покровський (1689) та Успенський (пошкоджений в середині 1930-их pp.) собори та деякі ін. будівлі 19 ст.
Зазвичай вважається, що харківська площа Свободи (колишня Дзержинського) — найбільша в Європі, але «Еспланад де Кінконс» у Франції є більшою від площі Свободи[2]. Площа Свободи спланована в 20-х роках 20 ст. архітектором В. Троценко. Вона займає 11.6 га, її протяжність по найбільшій осі складає 750 м. Міська площа таких колосальних розмірів була спеціально задумана для підкреслення столичного статусу Харкова, який був політичним центром Радянської України з 1919 по 1934 р. Площу Свободи обрамляють відповідні з її масштабами будівлі, у ряді яких виділяється гігантська будівля Будинку державної промисловості, — Держпрома. [3]
У Харків'ян та гостей міста є унікальна можливість побачити зорі посеред дня, бо в Харкові працює планетарій, другий за розмірами та можливостями в Україні після київського. Окрім лекцій в планетарії працює музей та проводяться демонстраційні спостереження в телескоп.
Цікаво, що Харків ввійшов до історії не тільки як велике промислове та культурне
місто, але й відоме кількома спеціфичними словами, зокрема — словами тремпель
та ракло. За використанням цих слів легко можна впізнати людину, що хоча б
кілька років прожила в Харкові. Слово тремпель (тобто вішалка для одягу),
що з'явилося на початку 19 ст., наразі використовують майже на всій Слобожанщині,
у Києві та навіть в Бєлгородській області Росії.
Перелік міст-побратимів Харкова:
Болонья, Італія
Лілль, Франція
Нюрнберг, Німеччина
Познань, Польща
Цинциннаті, США
Тяньцзинь, КНР
wikipedia.org